ПОРАДИ БАТЬКАМ

5 порад, що робити, якщо діти грають у жорстокі ігри

Якщо ви помітили, як діти грають у жорстокі ігри, під час або в результаті яких гравців б’ють чи ображають, точно не працюватимуть жорсткі заборони (“Не грайте в цю гру!”), обезцінювання (“Та що ви робите?”, “Це дурна гра й дурний фільм, у якому це показували”), ігнорування (“Якщо будеш грати в це, я з тобою не розмовлятиму”).
Дитяча й сімейна психологиня, президентка Професійної Асоціації Дитячих Аналітичних Психологів Катерина Гольцберг пояснює, що, як наслідок, дитина робитиме все те саме (гратиме в жорстокі ігри чи дивитиметься жорстокі фільми), але таємно. До того ж із бажанням помститися дорослим за заборону.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА ГРАЄ В ЖОРСТОКІ ІГРИ

Катерина Гольцберг пояснює, що робити в подібних випадках:

1. Треба з’ясувати й розрізнити, чи справді небезпечна гра й що саме небезпечно в грі, у яку грають діти. Можливо, це просто гра, яку вони запозичили з фільму, але без небезпечних наслідків.

“Дорослі часто вводять беззмістовні заборони, бо не знають, що робити. Насамперед треба спокійно запитати дітей: “Що це?”, “У що ви граєте?”, “Які правила?”. Адже ігри з фільму “Гра в кальмара” – це відомі дитячі ігри. Наприклад, у першій грі “Тихіше їдеш – далі будеш” нічого жахливого немає. Інша справа – як наслідки гри інтерпретують у фільмі: програвших вбивають. Якщо діти грають і в них є потреба в результаті бити одне одного – саме це погано”, – говорить психологиня.

2. Якщо після наших досліджень дитяча гра справді виявилася жорстокою, можна застосувати правило “все, що ми не можемо заборонити, можна очолити”. Так, треба дати можливість розвиватися іграм у тому напрямі, у якому ми хотіли б.

Тоді дорослі можуть контролювати те, що відбувається: ввести свої правила, обмеження, ставлення до тих, хто програли та виграли.

“Найстрашніше для дорослих – втратити контроль. Коли вони втрачають його, стає страшно й з’являється бажання забороняти. Забороняти не варто й неможливо. Тоді гра просто перейде в “підпілля”, – пояснює Катерина.

3. Якщо дорослі помітили прояви жорстокості, це треба відразу зупинити й обговорити. Мовляв, фільм – це фільм, це мистецтво. Реальність – інша, ми не хочемо, щоби хтось помер, а те, у що ви граєте, – небезпечно.

4. Треба визначити правила безпеки.

5. Можна запропонувати альтернативні ігри. Наприклад, показати, у що грали ви, коли були дітьми.

“Натомість можна пограти у “Вибивало”. У такій грі дитина реалізуватиме свою агресію, водночас це досить безпечна гра без наслідків. Загалом ігри з м’ячем дуже добре “відіграють” агресію. М’яч – це суб’єкт, який не псується від агресії, а, навпаки, покращує свої якості: летить, стрибає.

“Гаджети в житті дитини – за і проти”

З одного боку, сучасні технології допомагають дітям розвивати увагу, дрібну моторику, сприяють їх інтелектуальному розвитку. З іншого – вони нерідко забирають багато часу, якого, в результаті, не вистачає на активні заняття і розваги. Давайте розберемося, наскільки корисні, і чим шкідливі гаджети для дитини.

Що кажуть лікарі?

Говорячи про шкоду і користь, фахівці відзначають, що гаджети дійсно можуть нашкодити і фізичному, і психологічному здоров’ю дитини, якщо ними зловживати. Однак їх правильне і дозоване за часом використання здатне принести відчутну користь.

Спробуємо розглянути всі аргументи «за» і «проти», але спочатку звернемося до рекомендацій лікарів. Вони вважають, що «золота середина» – це перебування дитини у монітора (комп’ютера, планшета або смартфона) з такою тривалістю:

Діти 4-5 років – не більше 15 хвилин;
6 років – 20 хвилин;
7-9 років – 30 хвилин;
10-12 років – 40 хвилин;
13-14 років – 50 хвилин.

Якщо складається так, що заняття передбачає більш тривале перебування перед монітором, необхідно робити хоча б 10-хвилинні перерви. Ці цифри можуть здатися досить суворими. Але, на думку фахівців, навіть доросла людина не повинна працювати за комп’ютером безперервно більше години.

Аргументи «за»

Гаджети– частина технічного прогресу. Комп’ютерні та інтернет-технології – така ж частина сучасної людини, як холодильник, метро, літак та інше. Їхнє призначення – допомагати працювати і відпочивати з комфортом. Чим раніше дитина навчиться користуватися цими благами цивілізації з користю для себе – тим краще. Отже нехай опановує новими навичками.

Заповнюємо паузу з користю. Після появи комп’ютерів, планшетів, смартфонів батькам більше не потрібно ламати голову, чим зайняти дитину в черзі в поліклініці або під час тривалої поїздки. Немає потреби брати з собою пакет іграшок. Тепер можна просто увімкнути малюкові улюблений мультфільм або гру. Він не сумуватиме, цікаво проведе час, і не буде заважати оточуючим.

Гаджети– розвиваючий інструмент. Різнокольорові пірамідки, кубики, пластилін, фарби, машинки, пупси та інші традиційні дитячі атрибути – це не просто іграшки, а засіб для фізичного, соціального та інтелектуального розвитку дитини. Також і гаджети. Коли малюк хаотично натискає на кнопки, він розвиває дрібну моторику і мимоволі запам’ятовує деякі букви і цифри. Коли розглядає картинки на екрані і вибирає мелодію – тренує зорове і слухове сприйняття. Важливо спрямувати дії малюка в потрібне русло. Існує безліч електронних ігор, які розширюють кругозір дитини і допомагають їй освоїти різні навички. На роль однієї з таких ігор підійде і найпростіший графічний редактор.

Помічник у навчанні. Електронні пристрої здатні зберігати в собі цілу бібліотеку. Електронна книжка допомагає дитині отримувати нові знання так само, як і звичайна паперова. До того ж, не потрібно нести важку добірку книг з бібліотеки і назад. Досить завантажити цікаву книгу з інтернету. Батьки можуть привчити дитину до того, що інтернет – джерело корисної інформації, а не тільки джерело ігор.

Завдяки гаджетам ми можемо віртуально відвідати музей, іншу країну, опинитися в іншому часі або у космосі, змоделювати ситуації, які діти не мають можливості побачити в повсякденному житті. Комп’ютерні розвивальні ігри чудово мотивують дітей до вивчення нового, наприклад іноземної мови.

Аргументи «проти»

Проблеми зі здоров’ям. Технічний процес звільнив людей від багатьох фізичних навантажень. Актуальною проблемою людства стали гіподинамія та її наслідки для здоров’я (надмірна вага, серцево-судинні захворювання, слабкість м’язової системи).

Недолік руху особливо небезпечний для зростаючого дитячого організму. Від тривалого сидіння на одному місці ( а саме цим загрожує захоплення гаджетами) порушується циркуляція крові в ногах, внутрішніх органах, включаючи головний мозок. Це погано позначається на розумових процесах, пам’яті, концентрації уваги.

Якщо дитина віддає перевагу комп’ютерним іграм, а не рухливим, його м’язова система стає слабкою, порушується постава ( що веде до порушення функцій внутрішніх органів і систем), з’являються зайві кілограми.

Крім того, дитячі очі відчувають колосальне навантаження, рано виникають проблеми із зором.

Емоційна залежність. Якщо дитина проводить дуже багато вільного часу за комп’ютером, планшетом або смартфоном, у неї формується залежність від них. Поступово інші розваги стають нецікаві. А втративши улюбленого електронного пристроя, дитина починає нервувати і вередувати.

Тривале споглядання екрана (впродовж 1 години для старших дошкільнят) призводить до перезбудження нервової системи, розвитку агресивності та інших розладів.

Замінюють реальне спілкування. Проведення часу з гаджетом і віртуальне спілкування можуть заважати освоювати навички комунікації, встановленню повноцінних соціальних зв’язків. Замість того, щоб заводити реальних друзів і спілкуватися з ними вживу, деякі діти занадто серйозно сприймають героїв комп’ютерних ігор. Батькам варто стривожитися, якщо у дитини немає друзів, а в компанії дітей він поводиться скуто.

Правила, які допоможуть зменшити шкоду гаджетів

Існує декілька простих правил, яких слід дотримуватися батькам і дітям, щоб зменшити як психологічну, так і фізичну шкоду гаджетів для дитини:
✓ За допомогою функції батьківського контролю. З її допомогою можна обмежити час використання гаджета або заблокувати доступ до певних сайтів і додатків. У цьому випадку функція заборони переноситься з батьків на гаджет, конфлікт не виникає.

✓ Дотримуйтесь балансу з реальними заняттями. Не забувайте про творчість, читання книг, рухливі ігри, прогулянки.

✓ Не замінюйте реальні гри їх віртуальними сурогатами. Гра на планшеті в шахи – не те ж саме, що шахова партія з другом, мамою чи батьком.

✓ Вивчіть самі і покажіть дитині корисні додатки. Нехай дитина дізнається, як вести записи, обробляти аудіо, відео і фотографії, читати електронні книги тощо. Почніть з тих додатків, які стосуються реальних інтересів дитини.

✓ Лікарі рекомендують робити гімнастику для очей. Вона не тільки корисна, але і може бути дуже цікава для дитини. Ось деякі вправи

Інтенсивно порухайте очима по горизонталі (направо – наліво) і по вертикалі (вгору – вниз).
Плавно описуйте поглядом фігури: горизонтальну вісімку, вертикальну вісімку, літери.
Зробіть кругові рухи відкритими очима. Спочатку рухайтеся за годинниковою стрілкою, потім – проти.
Сильно зажмурте очі, а потім розслабте м’язи. Повторіть декілька разів.
Не менше ста разів легко і швидко поморгайте очима.
Підійдіть до вікна, уважно подивіться на близько розташований предмет, наприклад, на віконну раму, а потім вдалину, наприклад, на дерево.
На вдиху подивіться у правий верхній кут (приблизно 45° відвертикалі) і, не затримуючись, поверніть очі в початкове положення. На наступному вдиху подивіться в нижній лівий кут і на виході поверніть очі в початкове положення. Повторіть вправу, подивившись спочатку в лівий верхній кут, потім – в правий нижній.
Глибоко вдихаючи, подивіться на кінчик носа. Зробіть затримку дихання на декілька секунд і, видихаючи, поверніть очі в початкове положення. Потім просто закрийте очі на пару хвилин, спокійно і глибоко подихайте.

ДИТЯЧІ ІСТЕРИКИ: “Червоні” прапори які їх запускають та як впоратися з проявами?

Розгубленість, сором, роздратування, злість, відчай – такий спектр почуттів виникає у батьків, коли дитина влаштовує істерику, тим більше на людях.

Що робити? Чекати, доки мине?

Чи негайно дати дитині те, що вона вимагає?

Перше за все потрібно з’ясувати причину порушення поведінки, адже для кожного вікового періоду характерні різні прояви та стимули. До прикладу, дворічний малюк ще не може висловити свої потреби, тому кричить. Трирічка – виявляє властивий цьому віку негативізм. Старші діти маніпулюють або привертають до себе увагу. На жаль, іноді істерики можуть бути пов’язані з порушеннями у роботи нервової системи.

ЩО ТАКЕ ІСТЕРИКА?

Психологи стверджують, що істерика – це сильний прояв емоції, який дитина в силу незрілості мозку ще не здатна контролювати. Дитина втрачає самоконтроль, ігнорує правила поведінки, яких раніше дотримувалася.

Істерики найчастіше трапляються з дітьми віком від півтора року й зазвичай минають, коли дитина сягає чотирирічного віку. Однак у деяких малюків істерики тривають і довше.

«ТРИГЕРИ» істерики:

Погане самопочуття.
Фізичний дискомфорт (голод, спрага, втома, холод, незручний одяг, поза тощо).
Емоційне перевантаження (часто після відвідувань дитячих розважальних центрів або перебування у галасливій компанії).
Травматична подія (дитина побачила сварку батьків, боїться робити щеплення).
Забагато обмежень і заборон або навпаки, занадто м’який стиль виховання, коли дитина
зовсім не знає обмежень та меж.

ЧЕРВОНІ ПРАПОРИ:

коли істерика може бути ознакою нездоров’я:

Епізоди з часом частішають, відбуваються по кілька разів на день.
Істерики тривають довго, півгодини і більше.
Дитина під час істерики втрачає свідомість, затримує дихання, стає блідою.
Є додаткові симптоми: поганий сон, тривожність, нервові тики, відкат у навичках –
наприклад, енурез.
Якщо дитина проявляє агресію або самоагресію (наприклад, б’є себе по голові,
або б’є інших).

ПРОФІЛАКТИКА ІСТЕРИК – це створення правильних умов для здорового дозрівання нервової системи малюка:

Зрозумілі правила життя (тато і мама дозволяють або забороняють одне й те саме).
Режим дня, передбачуваність подій упродовж доби.
Дім – безпечне місце, де дитина відчуває емоційний комфорт. Не сваріться при дітях!
Спілкування у родинному колі, тепло і увага.
Обмежений екранний час (використання гаджетів).

ЩО РОБИТИ, коли у дитини істерика?

Залишатись поруч, у полі зору дитини. Не залишати дитину «перекричати без глядачів»: істерика – це пошук контакту із дорослим і ігноруючи її, ви шкодите дитині.
Зберігати спокій, не перейматись через враження, яке справляє ваша дитина на оточення. Глибоко вдихніть. Якщо дитина б’ється в істериці, це зовсім не означає, що ви погані батьки.
Спробувати обійняти дитину, але не наполягати та встановити зоровий контакт.
Допоможіть дитині вербалізувати свої почуття.
Не виконуйте вимоги миттєво аби не закріпити маніпуляцію дитини: ваше «Ні» повинно означати «Ні». Але подумайте, чи не забагато ви забороняєте.
Прийміть емоцію дитини, яку несе в собі істерика.
Коли все позаду, поговоріть про те, що сталося, назвіть емоції, скажіть, що відчувати злість, сумувати – це природньо ( «Ти розлютився, тому що…»).

Важливо пам’ятати, що такі прояви емоційності для дитини – це зона росту та певний етап психологічного розвитку і саме батьки мають допомогти дитині правильно прожити цей період.

Адаптація до дитячого садка: лайфхаки та поради для батьків

Процедура оформлення дитини в дитячий садочок - OsvitaIN

Як почати підготовку дитини вдома? Скільки часу на це потрібно?

Похід до дитячого садка бажано спланувати заздалегідь, аби морально налаштуватися на розставання з дитиною. В гарному настрої розповідайте дитині, що, наприклад, у вівторок підете разом в дитячий садок, щоб познайомитися і пограти з вихователем і дітьми. Також можна спостерігати за вихователями і дітьми під час прогулянки, звертати увагу на те, як вони грають або як вихователь заспокоює засмучену дитину.

Ні для кого не секрет, що кожна мама в процесі підготовки до садка спілкується з іншими мамами на майданчиках і під час прогулянок і запитує інших про їхній досвід. Цей досвід буває різним, якщо вам розповідають про невдачі якоїсь дитини, важливо не приймати це на власний рахунок. Існує кілька лайфхаков, які допоможуть дитині швидше адаптуватися.

Корисні лайфхаки:

розповідайте історії про те, як ви самі колись ходили до дитячого садка;
читайте психологічні казки, які допоможуть дитині адаптуватися ("Лама в садку без мами", "Зайчик Сівбі не хоче йти до дитячого садка" і окремі казки дитячих казкотерапевтів);
асоціюйте похід в садок перш за все з вихователем, а вже потім – з дітьми. Дитині потрібен дорослий, який буде піклуватися про неї, коли батьків немає поруч. Дорослий, якому вона буден довіряти і бути в ньому упевненою;
пам'ятайте, що спокій або тривога передаються від батьків до дитини, тому ви повинні максимально довіряти вихователям;
розповідайте про садок в контексті того, що подобається вашій дитині. Наприклад, ваш син любить будувати вежі з кубиків, тому ви розповідаєте, що в садку є кубики і діти щось будують;
можна зробити адаптаційний календар і кожен день, проведений в садку, заклеювати наклейками, рахуючи дні до вихідних, які дитина проведе з батьками. Перший місяць можна планувати цікаві активності на вікенд;
встановіть контакт з вихователями: "Якщо мама довіряє цій тітці, то і мені можна";
не йдіть з садка, не попрощавшись з дитиною, наприклад, поки вона загралпся з кимось або мила руки. Встановіть ритуал прощання: поцілунки, обійми і т. д., можна також махати у вікно або залишати сюрприз у дитячому рюкзаку для дитини;
завжди розповідайте дитині, коли ви прийдете за нею: після сну, після прогулянки, після обіду/вечері – так дітям простіше орієнтуватися у часі;
дозвольте дитині взяти в садок (якщо це допустимо в садку) улюблену іграшку, вона буде асоціюватися у неї з домом;
цікавтеся, як минув день вашої дитини в садку не тільки у вихователя, але й у самої дитини. Запитуйте, що цікавого сьогодні робили, з ким грали, звертайте увагу на вироби, які зробила дитина в садку і показує вам;
уникайте фраз і запитань з негативним забарвленням: "Ти сьогодні плакав", "Тебе хтось ображав";
ніколи не залякуйте садком, коли дитина погано поводиться;
згадуйте на вихідних про вихователів, просіть дитину розповідати якісь приємні історії з садка;
після садка приділяйте дитині більше часу й уваги: грайте разом, готуйте, гуляйте, читайте;

більше обіймайте дитину і кажіть їй, як сильно ви її любите!

Найважливіше, про що потрібно пам'ятати – садок ніколи не замінить уваги батьків.

Що робити мамі, якщо вередування й істерики не минують через кілька місяців після початку відвідування дитячого садка?

Важливо розуміти, що у кожної дитини адаптація минає по-різному і триває приблизно місяць. Насамперед треба проаналізувати ситуацію в сім'ї, чи не було останнім часом суттєвих змін (переїзд, очікування або народження другої дитини, вихід мами на роботу, приїзд бабусі/дідуся, сварок або розлучення батьків тощо). Також мама може бути морально не готова віддати дитину в садок, але під тиском соціуму або життєвих обставин ухвалила таке рішення, тоді їй треба попрацювати над собою.

Запитати, як дитина почувається в садку. Можливо, виник конфлікт з іншою дитиною або постійна вихователька пішла у відпустку. У цій ситуації повинен допомогти тісніший контакт з вихователем та психологічні ігри в групі. Зазвичай когось із батьків дитина відпускає простіше (наприклад, тата). Це також може полегшити прощання.

Універсальна порада: більше тілесного контакту з дитиною та спільних ігор додадуть внутрішнього спокою.

Що повинна вміти дитина двох і трьох років, що полегшить її перебування в садку

Вимоги ЗДО до дітей, які йдуть в садок – володіння навичками самообслуговування (самостійно їсти, переодягатися, опанувати горщик). Перш за все це полегшує роботу вихователів, а вже потім – дітей. У три роки практично всі діти опанували горщик, чого не можна сказати про дворічних. І це нормальний фізіологічний розвиток.

Їжа. Важливо, щоб до походу в садок дитина їла звичайну їжу із загального столу. Це прискорить процес налагодження харчування в садку.

Одяг. Ближче до двох років діти вже можуть самостійно роздягатися, застібати липучки на взутті. У три роки діти також можуть одягнути простий одяг, шкарпетки, кофту без замка або гудзиків, штани, і взутися. Все це за умови, що дитячий одяг максимально простий і батьки вдома дають дитині можливість опанувати нові навички, незважаючи на те, що цей процес вимагає більше часу і терпіння.

Точно полегшить перебування вашої дитини в садку довіра до вихователей, яке формується через спокійну й постійну комунікацію батьків з працівниками садка. Також великим плюсом буде володіння вихователями базовими знаннями з дитячої психології.

Початок відвідування дитячого садка – нелегкий і чуттєвий період. Батьки хочуть зробити процес адаптації максимально комфортним для дитини, іноді навіть святковим. Але цей період також викликає смуток від розлуки. Дорослі бояться дитячих сліз, але варто дати можливість і собі, і дитині проживати різні емоції на початку нового етапу в житті. І пам'ятайте, ви – найкращі батьки для своєї дитини!

ЯК ПСИХОЛОГІЧНО ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ

Багато батьків вважають, що підготовка до школи обмежується умінням

читати, писати і рахувати. Але це, насправді, - лише верхівка айсберга.

Підготовка до школи – питання набагато більше і складніше.

У теорії ні писати, ні читати, ні тим більше задачки вирішувати дитина не

повинна вміти. У кожному разі, звичайна школа зобов’язана прийняти дитину і навчити її цьому. Але на практиці, краще, якщо дитина буде мати уявлення про навчальну діяльність, інакше малюку буде важко наздогнати навчальний темп, або дитина буде відставати від більш підготовлених однолітків і відчувати себе незатишно серед однокласників.

Основні моменти, які необхідно врахувати при підготовці малюка:

 розвиток загального кругозору (найкращий спосіб розширити горизонт знань - це бесіди з дитиною «про життя», спільне читання книжок і обговорення їх подій);

 вивчення цифр і букв, кольорів і геометричних фігур, понять право / ліво, маленький / великий, вузький / широкий та інше;

 по можливості - вміння читати (досить по складах хоча б) і рахувати (досить в межах 10);

 в обов’язковому порядку розвиток дрібної моторики, простіше кажучи, дитині необхідні заняття, розвиваючі спритність кистей і пальчиків.

Необхідність цього пояснюється і у розвитку вміння писати, і у розвитку мови (у структурі мозку дитини обидва ці центри щільно «зчеплені»).

Щоб розвивати моторику дитині потрібно побільше ліпити, малювати, працювати з конструктором, займатися з дрібними предметами, такими, наприклад, як намистинки, монетки, сірники, зубочистки. З цих предметів можна робити намисто, фенички, викладати картини, створювати аплікації – все це розвиває, крім іншого, ще й увагу, і посидючість дитини;

 тренування пам’яті. Відмінно підійде заучування віршиків і текстів пісень (крім розвитку пам’яті, це дасть можливість блиснути в школі на заняттях вашому малюкові);

 вміння аналізувати, класифікувати. Це звучить складно – «причинно-наслідкові зв’язки», - але насправді мається на увазі, що дитина може переказати прочитану історію сама, структурувати її, виявити, що і в якій

послідовності сталося, вміє зібрати ціле з частин картинки, розкласти предмети за якогось певного ознакою, наприклад, за кольорами, розмірами або принадлежністю (їжа, іграшки, одяг).

Проте слід розуміти, що навички дитини та її здібності і психічна зрілість - не одне і те ж. Крім того, батьки часто забувають, що важливі не стільки вміння, скільки пізнавальна активність дитини - жага знань, бажання пізнавати нове.

Нерідко батьки помилково сприймають власного малюка, як «посудину для знань», яку потрібно наповнити, а не як «факел», який необхідно запалити.

Крім запасу знань, підготовка до школи передбачає наступні вміння дитини:

 спілкуватися, розуміти і застосовувати поведінкові норми;

 не боятися контактувати з однолітками і дорослими;

 вміти відстоювати власну позицію словесно, аргументовано;

 усвідомлювати значення навчання в школі, порядок і правила навчання;

 вміти підкорятися правилам, розуміти, що таке дисципліна;

 мати бажання вчитися, позитивну мотивацію до навчання;

 вміти за своєю ініціативою і цілеспрямовано працювати над завданням, планувати, організовувати свої дії, усвідомлювати їх наслідки. Як приклад можна навести збір свого портфеля в школу і виконання домашніх завдань – це дитина повинна робити самостійно, інакше, якщо з першого класу ви залишите це за собою, то, як підтверджують психологічні дослідження, з імовірністю 70% цей обов’язок, так і залишиться на

батьківських плечах до самого випускного;

 мати позитивне ставлення до світу, а головне до самого себе.

Ще одним важливим моментом є готовність організму дитини до школи. У перший рік навчання навантаження на імунітет буде дуже серйозним, тому обов’язково займіться фізичною підготовкою дитини та оздоровленням перед вступом до школи.

І саме головне правило: «Любіть дитину мудрою любов`ю, навчайте її допомагати іншим і просити про допомогу, товаришувати з дітьми. Пам`ятайте, що дитина має право чогось не знати, залишатися дитиною і що попереду багато років навчання і вашої сумісної діяльності».